Цикл історико-пригодницьких романів «Капітан де Граммон»
На початку XXI століття фанати ігор про вільних здобувачів морів взялися за розробку комп'ютерної гри «Корсари. Історія пірата», що є некомерційним доповненням до «Корсарів. Місто загублених кораблів», (Seaward, Akella).
С. Новікову було запропоновано стати сценаристом основного сюжету національної французької лінії, з правом вибору головного героя. Проблем із адаптацією персонажа не виникло. Легендарний капітан Мішель де Граммон зайшов у сюжет, як до себе додому. На початку червня 2008 року гра з'явилася у вільному доступі.
Тут і виник парадокс.
Згідно з наявними загальновідомими джерелами де Граммон - пірат, дворянин, уродженець Парижа, улюбленець жінок, рубака, грубіян і в цілому гарний хлопець. Але після того, як автор сценарію ретельно вивчив історичні джерела, у спробі докопатися до суті, він мимоволі схопився за голову.
Мішель де Граммон виявився не простим дворянином, а нащадком старовинного роду лицарського достоїнства, що бере початок у XIII столітті від феодального дому, засновником якого був високоповажний барон Гійо де Гранж.
Роди́на Гранж дарувала світу як мінімум півсотні лицарів, десятки баронів, графів, маркізів, осіб вищого духовенства і своєю стародавністю не поступалася навіть монархічному роду, який на той період часу всіма силами сприяв занепаду політичної та фінансової могутності феодалів.
Мішель Франсуа Сьєр де Граммон, ось так, із частинкою «де» і ніяк інакше, справді опинився в Новому Світі через дуель, але всю каденцію перебування на Карибах ходив виключно під прапором рідної Батьківщини, бився і досяг неабияких успіхів на благо своєї країни, за що і був нагороджений Людовіком XIV титулом лейтенанта короля (особа, яка виконує у певній місцевості обов'язки монарха).
Безмежна довіра найпрогресивнішого вінценосця в історії Європи проявилася ще й у призначенні де Граммона на посаду губернатора французької частини острова Еспаньйола (Гаїті). Але через нез'ясовані трагічні обставини до обов’язків губернатора він приступити не встиг.
Таким чином, Мішель де Граммон жодного відношення до кривавого берегового братства не мав. Так виникла потреба захистити репутацію людини та відновити історичну справедливість.
Підбиваючи підсумки, хочеться додати – незважаючи на те, що ідея створення книги зародилася на тлі захоплення корсарською тематикою, роман не можна віднести до жанру мариністики. Тут більше про людські стосунки, дружбу, кохання, курйозні життєві ситуації, а загалом – про пригоди.
В якості історичної довідки: єдиною гілкою сім'ї Граммон, що зберіглася до наших часів, вважається рід Граммон-Мелізей, який отримав титул маркіза шляхом перетворення землі Віллерсексель на маркізант. І зараз у цій французькій комуні пам'ятками архітектури є замок Граммон та госпіталь Граммон.
Замок Граммон
